Метою дисципліни, по-перше, є показати різноманітність невпорядкованості – від коміркового та статистичного безладу у системі атомів та молекул у неживій природі до невпорядкованості у людській культурі та мові. По-друге, якщо невпорядкований стан є більш розповсюджений і більш стійкий, ніж стан порядку, то як виникає порядок? Пошуком відповіді на це питання також займається ця дисципліна. Дисципліна
складається з трьох основних розділів. Перше, це вивчення моделей безпорядку, визначення просторового та часового безпорядку та критеріїв переходу у більш впорядкований стан. Друге, це
огляд широкого класу матеріалів, яким притаманна властивість бути невпорядкованими, а саме, рідин, полімерів, склa, пористих та кластерних матеріалів, та ін. Трете, більш детально розглядаються особливості функціонування електронних невпорядкованих матеріалів, зокрема, проходження струму, шумів, оптичного поглинання тощо.